Конкурс на кращий твір "Моє село"

В Тарасівській СЗШ І-ІІ ступенів проходив конкурс на кращий твір "Моє село». Заслуговує уваги твір учениці 8 класу Кісєльової Тетяни, яка навчається в даній школі другий рік. Вона переселенка з Донбасу.
Місцем мого дитинства є Мар'янка Донецької області. Там зараз неспокійно, там дрижить земля, лунають вибухи. Там іде війна. Моя сім'я, а це мати, сестричка і братик, переїхали жити в село Тарасівку Жмеринського району. Воно мені зразу сподобалося. Це село стало рідним селом для моєї сім'ї . Тут дотримуються звичаїв і традицій. У нашому селі і досі ходять у вишиванках, плетуть вінки з квітів, викладають огорожі з простого каміння. Ви подумаєте, що це старе і занедбане село. Ні. Так, у нас немає великих будівель аж до небес. Але тут гарно і затишно. Біля кожного двору красуються квіти, у кожному дворі є невеличкий садочок. І хатинки у нас білосніжні, з різними орнаментами. В центрі села знаходиться бібліотека, футбольне поле, магазини, церква, дитячий майданчик, де завжди гамірно від дітлахів. Є звичайно і школа, є і клуб. Хоча наша школа одноповерхова і невелика, та діти з радістю поспішають до неї. Ви скажете, що жодна дитина не буде радіти тому, що треба йти в школу? Але я вам можу заперечити. В нашій школі дружні і добродушні вчителі, так як і всі жителі села. Бо якби це було по – іншому, то чи прилітали б до нас лелеки, гніздилися на хатах, чи прилітали б лебеді. А їх так багато на нашому ставку. А який красивий ставок. Старі похилені верби стоять в задумі, а поруч білокорі берізки- дівчатка серед крислатих дубів – парубків. Є навіть посеред ставка невеличкий островець, чимось схожий на їжачка. А які красиві у нас автобусні зупинки, а як шикарно у нас обладнані криниці. А який красивий водоспад! Я люблю це село. Воно для мене рідне і найкраще.